Більшість українців хочуть будувати майбутнє в Україні та вірять у перемогу – опитування

Українські Національні Новини (УНН)

83% українців прагнуть пов’язати своє життя з Україною, хоча цей показник знизився. 73% респондентів вірять у перемогу над росією.

Станом на серпень 2025 року 83% громадян прагнуть пов’язати своє життя з Україною. Цей показник знизився на 6 пунктів порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Водночас віра у перемогу над росією зберігається у 73% респондентів, свідчать результати опитування Фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова, передає “Україна Сьогодні”.

Результати опитування

Згідно із результатами опитування, “порівняно з початком повномасштабного вторгнення частка респондентів, які хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, дещо зменшилася – на 6 відсоткових пунктів”.

Як вказано, це пов’язано з паралельним зростанням частки респондентів, які не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні.

Попри цю тенденцію частка респондентів, які станом на серпень 2025 року хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, на 13 відсоткових пунктів перевищує показник, зафіксований ще п’ять років тому: 83% у 2025 році проти 70% у 2020 році

– вказують автори опитування.

Статистично значущої гендерної різниці серед респондентів у бажанні будувати своє майбутнє життя в Україні, за словами дослідників, не спостерігається.

80% серед чоловіків та 85% серед жінок хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні. Не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні 12% чоловіків та 10% жінок

– підкреслюють вони.

Чим старші респонденти, тим частіше вони повідомляли про бажання будувати своє майбутнє життя в Україні.

Якщо серед молоді віком 18–29 років залишитися в країні хочуть 71%, то у групі 40–49 років цей показник становить 82,5%, а серед людей віком 60 і старше – вже 91%. Водночас саме серед молоді, порівняно з іншими віковими категоріями, частка тих, хто не хотів би будувати своє майбутнє життя в Україні, найвища – 19%.

Серед респондентів віком 40–49 років таких 11%, а серед респондентів віком 60 років і старше лише 5% не бажають будувати своє майбутнє життя в Україні.

Регіональний розподіл

Регіональний розподіл демонструє, що найбільша частка респондентів, які хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, проживає у центральних (85%) і західних (85%) областях, а найнижча – у південних (78%) і східних (77%) областях.

У решті регіонів, частка респондентів, які не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, коливається на рівні 9–10%, у східних областях вона досягає 19%. Рівень добробуту респондентів практично не вплинув на їхнє бажання будувати своє майбутнє в Україні.

Домінуюче почуття респондентів, коли вони думають про майбутнє України

Домінуючими почуттями серед респондентів, коли вони думають про майбутнє України, є надія (58%), тривога (43%) і оптимізм (28%).

Порівняно з початком повномасштабного вторгнення, респонденти рідше почали повідомляти про почуття оптимізму (-12 %) і надії (-7 %) та частіше – про розгубленість (+12 %), тривогу (+12 %) і страх (+8 %), коли думають про майбутнє України

– вказують автори.

Водночас якщо порівнювати з даними до повномасштабного вторгнення, то п’ять років тому частка респондентів, які відчувають оптимізм і розгубленість, коли думають про майбутнє України, була такою самою, як і сьогодні, вказують дослідники. При цьому зросла частка респондентів, які відчувають надію (+15 %), тривогу (+15 %) і страх (+12,5 %).

Якщо ж порівнювати з даними двадцятирічної давнини, у 2005 році, після Помаранчевої революції, то частка респондентів, які відчувають оптимізм і надію, коли думають про майбутнє України, є схожою, але на сьогодні зросла частка респондентів, які відчувають тривогу (+19 %), страх (+13 %) і розгубленість (+11 %)

– вказують автори.

Вони також підкреслюють, що упродовж більшої частини 20-річного моніторингу цього питання “домінуючими почуттями щодо майбутнього країни залишалися надія, оптимізм і тривога”.

Винятком став 2013 рік, коли респонденти, окрім надії та тривоги, почали частіше згадувати страх, ніж оптимізм. Також серед винятків період з 2014 по 2016 рік, – тоді частка тих, хто відчував страх, поступово зменшувалася, а частка тих, хто відчував оптимізм, поступово зростала, повертаючись до традиційного тріо “надія-тривога-оптимізм”.

За останні два роки, у 2024-му та 2025-му, частка респондентів, які відчувають страх, думаючи про майбутнє країни, знову повертається до показників 2013–2016 років

– ідеться у дослідженні.

Серед чоловіків та жінок частка респондентів, які переживають ті чи інші почуття щодо майбутнього України, запропоновані їм в анкеті, загалом схожі, додають автори. Однак “жінки на 10 % частіше за чоловіків повідомляли про страх за майбутнє країни”.

Молодь, порівняно з респондентами найстаршої вікової групи, частіше відчувала оптимізм (+9 %), упевненість (+8 %) і рідше тривогу (-9 %), страх (-12 %)

– також зазначили автори.

Порівняно з респондентами з центральних і західних областей, респонденти з південних та східних областей частіше повідомляли про песимізм (+8 %) та рідше про надію (-19,5 %) при думках про майбутнє України.

Фінансово та матеріально забезпечені респонденти, порівняно з тим, хто живе за межею бідності, частіше відчували позитивні емоції щодо майбутнього країни, такі як оптимізм (+13 %), надію (+13 %) та впевненість (+13 %), і рідше відчували такі негативні емоції, як страх (-11 %) і тривогу (-16 %).

73% респондентів продовжує вірити в перемогу України

Абсолютна більшість респондентів (73%) продовжує вірити в перемогу України у війні проти росії. Не вірять у перемогу 17% опитаних. Значний зсув у вірі в перемогу України відбувся у 2024 році, коли частка тих, хто вірить у перемогу України, знизилася на 11%.

За останній рік зниження віри в перемогу України тривало, склавши 4 %, що лише трохи перевищує теоретичну похибку вибірки, кажуть дослідники.

Між жінками і чоловіками немає статистично значущої різниці у їхній вірі в перемогу України. Водночас молодь, порівняно з респондентами віком понад 60 років, частіше вірила в перемогу України (+8 %) за рахунок нижчої частки респондентів, які не вірять у перемогу України (-7%).

Найнижча віра у перемогу України спостерігається серед респондентів, які проживають у східних областях: 55,5% вірять у перемогу, не вірять у перемогу – 31%

– зазначено в результатах опитування. 

Для порівняння, у південних областях, які найближчі до східних за рівнем віри респондентів у перемогу, 69% вірять у перемогу, а 16% – не вірять.

Для більшості респондентів трьома головними ознаками перемоги України у війні стане повернення усіх українських полонених, депортованих та викрадених (37%), збереження української державності (31%) і припинення ракетних обстрілів України (30%).

Про звільнення українських територій у кордонах станом на 1991 рік повідомило 27% опитаних. Найменш значущими ознаками перемоги України у війні серед запропонованих для респондентів були провал російського наступу та стабілізація фронту (12%), конфіскація та передача Україні арештованих російських активів та коштів (12%) і залишення міжнародних санкцій проти росії (11%)

– зазначають автори опитування.

Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні 

  Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, то абсолютна більшість респондентів (82%) підтримала б незалежність. Не підтримали б незалежність України 3%.

Порівняно з початком повномасштабного вторгнення частка респондентів, які підтримали б незалежність України, знизилася на 5% за рахунок зростання частки тих, хто не брав би участі в референдумі.

Однак порівняно з 2019 роком частка респондентів, які у 2025 році проголосували б на референдумі за проголошення незалежності України, вища на 12%, а частка тих, хто проголосували б проти незалежності, нижча на 6 відсоткових пунктів.

60% опитаних вважають, що вони та їхні родини більше виграли від здобуття Україною незалежності. Натомість 15% повідомили, що вони та їхні родини більше втратили від проголошення незалежності.

Молодь дещо частіше погоджувалася з тим, що вона та її родини більше виграли від проголошення незалежності Україною, ніж респонденти віком понад 60 років: 61% і 55,5% відповідно.

Серед респондентів із західних областей 75% вірять, що виграли від проголошення незалежності порівняно з медіанним значенням у 55% для решти областей. Вважають, що більше втратили від проголошення незалежності, 6% опитаних у західних областях порівняно з медіанним значенням у 19% серед респондентів із інших областей

– ідеться у дослідженні.

Респонденти, які живуть за межею бідності, на відміну від тих, хто має кращий рівень добробуту, були найменше переконані в тому, що вони та їхні родини більше виграли від здобуття незалежності (37%), за рахунок більшої частки тих, хто вважає, що втратив від здобуття незалежності (+13%), і тих, хто не визначився з цього питання (+11 %).

Переконання респондентів у зацікавленості в зміцненні незалежності України зростало зі зростанням суб’єктності та близькості до респондента. Найменш зацікавленими, на думку респондентів, були представники української влади та опозиції. Більш зацікавленим, за оцінкою респондентів, порівняно з владою та опозицією, було населення України

 – підсумували автори. 

Порівняно з населенням України “більшу зацікавленість у зміцненні незалежності, на думку респондентів, виявляло населення регіону респондента”. Найвищу ж зацікавленість у зміцненні незалежності України, як повідомляють респонденти, виявляють вони особисто. Так 76% опитаних відповіли, що вони особисто значною мірою зацікавлені у незалежності України, ще 16% – деякою мірою.

Доповнення

Всеукраїнське опитування було проведено Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у період з 12 по 18 серпня 2025 року.

Методом face-to-face було опитано 2002 респонденти віком від 18 років, які проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві. У Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях – лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії.

Опитування проводилося за багатоступеневою вибіркою з використанням випадкового відбору на початкових етапах і квотного методу на фінальному етапі. Під час остаточного добору враховувалися статево-вікові квоти.

Структура вибірки відповідає демографічним характеристикам дорослого населення територій, охоплених дослідженням, станом на початок 2022 року – за віком, статтю та типом населеного пункту. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Водночас додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян. 

Склад макрорегіонів

  • Захід – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;
    • Центр – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, а також місто Київ;
      • Південь – Запорізька, Миколаївська, Херсонська та Одеська області;Схід – Дніпропетровська, Донецька, Харківська області.

        Залишити відповідь

        Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *