83% українців прагнуть пов’язати своє життя з Україною, хоча цей показник знизився. 73% респондентів вірять у перемогу над росією.
Станом на серпень 2025 року 83% громадян прагнуть пов’язати своє життя з Україною. Цей показник знизився на 6 пунктів порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Водночас віра у перемогу над росією зберігається у 73% респондентів, свідчать результати опитування Фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова, передає “Україна Сьогодні”.
Результати опитування
Згідно із результатами опитування, “порівняно з початком повномасштабного вторгнення частка респондентів, які хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, дещо зменшилася – на 6 відсоткових пунктів”.
Як вказано, це пов’язано з паралельним зростанням частки респондентів, які не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні.
Попри цю тенденцію частка респондентів, які станом на серпень 2025 року хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, на 13 відсоткових пунктів перевищує показник, зафіксований ще п’ять років тому: 83% у 2025 році проти 70% у 2020 році
Статистично значущої гендерної різниці серед респондентів у бажанні будувати своє майбутнє життя в Україні, за словами дослідників, не спостерігається.
80% серед чоловіків та 85% серед жінок хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні. Не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні 12% чоловіків та 10% жінок
Чим старші респонденти, тим частіше вони повідомляли про бажання будувати своє майбутнє життя в Україні.
Якщо серед молоді віком 18–29 років залишитися в країні хочуть 71%, то у групі 40–49 років цей показник становить 82,5%, а серед людей віком 60 і старше – вже 91%. Водночас саме серед молоді, порівняно з іншими віковими категоріями, частка тих, хто не хотів би будувати своє майбутнє життя в Україні, найвища – 19%.
Серед респондентів віком 40–49 років таких 11%, а серед респондентів віком 60 років і старше лише 5% не бажають будувати своє майбутнє життя в Україні.
Регіональний розподіл
Регіональний розподіл демонструє, що найбільша частка респондентів, які хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, проживає у центральних (85%) і західних (85%) областях, а найнижча – у південних (78%) і східних (77%) областях.
У решті регіонів, частка респондентів, які не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, коливається на рівні 9–10%, у східних областях вона досягає 19%. Рівень добробуту респондентів практично не вплинув на їхнє бажання будувати своє майбутнє в Україні.
Домінуюче почуття респондентів, коли вони думають про майбутнє України
Домінуючими почуттями серед респондентів, коли вони думають про майбутнє України, є надія (58%), тривога (43%) і оптимізм (28%).
Порівняно з початком повномасштабного вторгнення, респонденти рідше почали повідомляти про почуття оптимізму (-12 %) і надії (-7 %) та частіше – про розгубленість (+12 %), тривогу (+12 %) і страх (+8 %), коли думають про майбутнє України
Водночас якщо порівнювати з даними до повномасштабного вторгнення, то п’ять років тому частка респондентів, які відчувають оптимізм і розгубленість, коли думають про майбутнє України, була такою самою, як і сьогодні, вказують дослідники. При цьому зросла частка респондентів, які відчувають надію (+15 %), тривогу (+15 %) і страх (+12,5 %).
Якщо ж порівнювати з даними двадцятирічної давнини, у 2005 році, після Помаранчевої революції, то частка респондентів, які відчувають оптимізм і надію, коли думають про майбутнє України, є схожою, але на сьогодні зросла частка респондентів, які відчувають тривогу (+19 %), страх (+13 %) і розгубленість (+11 %)
Вони також підкреслюють, що упродовж більшої частини 20-річного моніторингу цього питання “домінуючими почуттями щодо майбутнього країни залишалися надія, оптимізм і тривога”.
Винятком став 2013 рік, коли респонденти, окрім надії та тривоги, почали частіше згадувати страх, ніж оптимізм. Також серед винятків період з 2014 по 2016 рік, – тоді частка тих, хто відчував страх, поступово зменшувалася, а частка тих, хто відчував оптимізм, поступово зростала, повертаючись до традиційного тріо “надія-тривога-оптимізм”.
За останні два роки, у 2024-му та 2025-му, частка респондентів, які відчувають страх, думаючи про майбутнє країни, знову повертається до показників 2013–2016 років
Серед чоловіків та жінок частка респондентів, які переживають ті чи інші почуття щодо майбутнього України, запропоновані їм в анкеті, загалом схожі, додають автори. Однак “жінки на 10 % частіше за чоловіків повідомляли про страх за майбутнє країни”.
Молодь, порівняно з респондентами найстаршої вікової групи, частіше відчувала оптимізм (+9 %), упевненість (+8 %) і рідше тривогу (-9 %), страх (-12 %)
Порівняно з респондентами з центральних і західних областей, респонденти з південних та східних областей частіше повідомляли про песимізм (+8 %) та рідше про надію (-19,5 %) при думках про майбутнє України.
Фінансово та матеріально забезпечені респонденти, порівняно з тим, хто живе за межею бідності, частіше відчували позитивні емоції щодо майбутнього країни, такі як оптимізм (+13 %), надію (+13 %) та впевненість (+13 %), і рідше відчували такі негативні емоції, як страх (-11 %) і тривогу (-16 %).
73% респондентів продовжує вірити в перемогу України
Абсолютна більшість респондентів (73%) продовжує вірити в перемогу України у війні проти росії. Не вірять у перемогу 17% опитаних. Значний зсув у вірі в перемогу України відбувся у 2024 році, коли частка тих, хто вірить у перемогу України, знизилася на 11%.
За останній рік зниження віри в перемогу України тривало, склавши 4 %, що лише трохи перевищує теоретичну похибку вибірки, кажуть дослідники.
Між жінками і чоловіками немає статистично значущої різниці у їхній вірі в перемогу України. Водночас молодь, порівняно з респондентами віком понад 60 років, частіше вірила в перемогу України (+8 %) за рахунок нижчої частки респондентів, які не вірять у перемогу України (-7%).
Найнижча віра у перемогу України спостерігається серед респондентів, які проживають у східних областях: 55,5% вірять у перемогу, не вірять у перемогу – 31%
Для порівняння, у південних областях, які найближчі до східних за рівнем віри респондентів у перемогу, 69% вірять у перемогу, а 16% – не вірять.
Для більшості респондентів трьома головними ознаками перемоги України у війні стане повернення усіх українських полонених, депортованих та викрадених (37%), збереження української державності (31%) і припинення ракетних обстрілів України (30%).
Про звільнення українських територій у кордонах станом на 1991 рік повідомило 27% опитаних. Найменш значущими ознаками перемоги України у війні серед запропонованих для респондентів були провал російського наступу та стабілізація фронту (12%), конфіскація та передача Україні арештованих російських активів та коштів (12%) і залишення міжнародних санкцій проти росії (11%)
Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні
Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, то абсолютна більшість респондентів (82%) підтримала б незалежність. Не підтримали б незалежність України 3%.
Порівняно з початком повномасштабного вторгнення частка респондентів, які підтримали б незалежність України, знизилася на 5% за рахунок зростання частки тих, хто не брав би участі в референдумі.
Однак порівняно з 2019 роком частка респондентів, які у 2025 році проголосували б на референдумі за проголошення незалежності України, вища на 12%, а частка тих, хто проголосували б проти незалежності, нижча на 6 відсоткових пунктів.
60% опитаних вважають, що вони та їхні родини більше виграли від здобуття Україною незалежності. Натомість 15% повідомили, що вони та їхні родини більше втратили від проголошення незалежності.
Молодь дещо частіше погоджувалася з тим, що вона та її родини більше виграли від проголошення незалежності Україною, ніж респонденти віком понад 60 років: 61% і 55,5% відповідно.
Серед респондентів із західних областей 75% вірять, що виграли від проголошення незалежності порівняно з медіанним значенням у 55% для решти областей. Вважають, що більше втратили від проголошення незалежності, 6% опитаних у західних областях порівняно з медіанним значенням у 19% серед респондентів із інших областей
Респонденти, які живуть за межею бідності, на відміну від тих, хто має кращий рівень добробуту, були найменше переконані в тому, що вони та їхні родини більше виграли від здобуття незалежності (37%), за рахунок більшої частки тих, хто вважає, що втратив від здобуття незалежності (+13%), і тих, хто не визначився з цього питання (+11 %).
Переконання респондентів у зацікавленості в зміцненні незалежності України зростало зі зростанням суб’єктності та близькості до респондента. Найменш зацікавленими, на думку респондентів, були представники української влади та опозиції. Більш зацікавленим, за оцінкою респондентів, порівняно з владою та опозицією, було населення України
Порівняно з населенням України “більшу зацікавленість у зміцненні незалежності, на думку респондентів, виявляло населення регіону респондента”. Найвищу ж зацікавленість у зміцненні незалежності України, як повідомляють респонденти, виявляють вони особисто. Так 76% опитаних відповіли, що вони особисто значною мірою зацікавлені у незалежності України, ще 16% – деякою мірою.
Доповнення
Всеукраїнське опитування було проведено Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова у період з 12 по 18 серпня 2025 року.
Методом face-to-face було опитано 2002 респонденти віком від 18 років, які проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві. У Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях – лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії.
Опитування проводилося за багатоступеневою вибіркою з використанням випадкового відбору на початкових етапах і квотного методу на фінальному етапі. Під час остаточного добору враховувалися статево-вікові квоти.
Структура вибірки відповідає демографічним характеристикам дорослого населення територій, охоплених дослідженням, станом на початок 2022 року – за віком, статтю та типом населеного пункту. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Водночас додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.
Склад макрорегіонів
- Захід – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;
- Центр – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, а також місто Київ;
- Південь – Запорізька, Миколаївська, Херсонська та Одеська області;Схід – Дніпропетровська, Донецька, Харківська області.